Безвременник, колхикум махровий (Colchicum)

Опис

Пізньоцвіт махровий – рослина, що квітне виключно восени. Він з’являється, коли більшість квітів уже зав’яли.

Спостерігати пізньоцвіт осінній можна з початком весни, коли він викидає вузьке зелене листя з паралельним жилкуванням, висота рослини в цей час і пізніше не перевищує 15 см. У середині літа його листя відмирає, і для колхікуму настає період спокою. Квіти лихоліття з’являються восени з настанням дощової погоди.

Підземна частина у пізньоцвіта осіннього – це бульбоцибулина, своєрідний гібрид цибулини та бульби. Зовні бульбоцибулина нагадує типову цибулину з лусочками.

У зв’язку з незвичайним життєвим циклом рослини часто виникає питання: «Коли пересаджувати лихоліття?» Пересадку або розсаджування пізньоцвіта осіннього проводять після повного відмирання його листя, тобто коли колхікум перебуває в спокої (з середини літа до початку вересня). Бульбоцибулини лихоліття викопують, обережно очищають від землі і розташовують для просушування в теплому і провітрюваному місці. Після цього бульбоцибулини розсаджують на нове місце. Якщо посадку повертають на колишнє місце, ґрунт збагачують компостом з невеликим додаванням піску. Особливо бідні грунту вносять додатково добрива. Бульбоцибулину садять на глибину, рівну трьом її діаметрам. Відстань між бульбоцибулинами залишають в 15-20 см. Примітно, що можна відступити від правил і пересаджувати лихоліття в інший час. Невибаглива рослина успішно приживається і навіть може зацвісти на рік посадки.

Пізньоцвіт добре виглядає і росте на вершині альпійської гірки. Його садять невеликою куртинкою також і в інших ділянках саду – вздовж доріжок та бордюрів, навколо водойм, на газонах, у клумбах із багаторічниками. Головне, щоб такі місця були сонячними. Осінню квітку можна вирощувати в горщиках або інших контейнерах, які виносять на вулицю, виставляють на балкони або залишають у приміщенні для декору інтер’єру.