Пізньоцвіт

Свою назву пізньоцвіт отримав за незвичайний життєвий цикл. Його велике (до 30 см.) ланцетовидне листя з’являється навесні, а квітки – восени (серпень – листопад), до цього часу листя давно поникають. Занурені в ґрунт міжвузля стебла лихоліття утворюють бульбоцибулину, яка згодом дає дочірні цибулини – “дітки”.
Пізньоцвіт добре виглядає і росте на вершині альпійської гірки. Його садять невеликою куртинкою також і в інших ділянках саду – вздовж доріжок та бордюрів навколо водойм, на газонах. Головне, щоб такі місця були сонячними.
Висота квітконосів до 15 см.